Харківська футбольна регіональна ліга стала першою в Україні, яка офіційно розпочала співпрацю з Українською асоціацією мініфутболу. Попри повномасштабну війну, складну безпекову ситуацію та постійні повітряні тривоги, у Харкові не лише продовжують проводити футбольні турніри, а й задають нові стандарти організації аматорських змагань.
Про розвиток футболу 8×8, впровадження системи VAR, роботу в умовах війни, команду ветеранів «Незламні» та амбіції Харкова стати одним із центрів розвитку нового формату футболу ми поспілкувалися з організатором Харківської футбольної регіональної ліги Володимиром Ляхом.
Це вже другий турнір, який ви організовуєте. Якщо згадати ваш перший турнір і подивитися на сьогоднішній день, що для вас змінилося найбільше? У чому бачите головний прогрес — як організатора і як людини, яка розвиває футбол у регіоні?
— Якщо говорити саме про відбірковий чемпіонат до Чемпіонату України, то це вже другий турнір. Ми починали лише з десяти команд. Це було непросто, адже в Харкові вже багато років проводяться різні турніри 8×8, яким команди довіряють. Коли ж з’являється новий турнір із новою назвою, природно, що до нього спочатку ставляться з певною недовірою.
Попри це, десять команд повірили в нашу ідею та долучилися до першого сезону. Сьогодні ми вже маємо двадцять команд і навіть поділили чемпіонат на три ліги. Це дозволяє кожному колективу грати із суперниками свого рівня, що робить турнір більш конкурентним і цікавим.
Від самого початку моя головна мета була не просто організувати ще один чемпіонат. Я хотів підвищити рівень футболу в Харківській області — щоб усе відбувалося відповідно до правил, із якісним суддівством і сучасною організацією. Адже футбол насамперед має дарувати людям емоції.
Саме тому ми впровадили систему VAR. До цього я сам багато років брав участь у різних турнірах і неодноразово стикався зі спірними суддівськими рішеннями. Бували моменти, коли арбітри не бачили окремих епізодів або виникали розмови про упередженість. Тому ще до старту нашого чемпіонату я вирішив: якщо створювати власний турнір, то він обов’язково має працювати із системою відеоповторів.
Тепер кожна команда може скористатися VAR, а арбітри — переглянути епізод і, за потреби, змінити своє рішення. Це робить футбол справедливішим і значно полегшує роботу суддів.
Крім цього, після кожного туру ми готуємо повноцінні відеоогляди з коментарями. Протягом 10–15 хвилин показуємо всі голи, турнірні таблиці, зміни в турнірному становищі команд, а коментатор аналізує найцікавіші моменти матчів. Поки що без студії, але це вже якісний інформаційний продукт, який подобається і футболістам, і вболівальникам.
Багато хто бачить лише день змагань, але не завжди розуміє, скільки роботи стоїть за організацією турніру. Що сьогодні є найскладнішим: знайти команди, партнерів, забезпечити організацію чи втримати людей навколо спільної ідеї?
— У Харкові сьогодні дуже складна ситуація з безпекою, і це безпосередньо впливає на розвиток спорту.
Найважче зараз — знайти партнерів. Це абсолютно зрозуміло, адже сьогодні більшість бізнесів допомагає нашим військовим. Саме підтримка армії є головним пріоритетом, тому розвиток футболу для багатьох відходить на другий план.
Перші два турніри я проводив фактично за власні кошти. Зараз чемпіонат існує переважно завдяки внескам команд. Якщо цих коштів не вистачає, усе інше я вкладаю сам.
Я роблю це тому, що бачу перспективу розвитку. Для мене це не спосіб заробити гроші. Це справа, яка мені подобається і яку я хочу розвивати.
Щодо безпекової ситуації в Харкові. Як сьогодні проходять турніри? Чи були випадки, коли через повітряні тривоги доводилося повністю переносити матчдей?
— Ми вже звикли жити й працювати в таких умовах.
Звичайно, під час повітряної тривоги всі спортивні заходи мають бути призупинені. Але команди самі кажуть, що готові брати на себе відповідальність і хочуть грати.
Ми постійно стежимо за безпековою ситуацією в режимі реального часу. Якщо бачимо, що загроза наближається до Харкова або району, де проходять матчі, одразу зупиняємо гру й просимо всіх перейти до найближчого укриття.
Повністю переносити весь ігровий день нам поки що не доводилося. Але затримки через повітряні тривоги трапляються регулярно. Це вже частина нашої реальності, до якої всі змушені адаптуватися.
Саме ваш турнір став першим регіональним проєктом, який офіційно розпочав співпрацю з Українською асоціацією мініфутболу. Чому для вас було важливо стати частиною саме цієї системи? Що ця співпраця змінює не лише для організаторів, а й для кожної команди?
— Для мене особисто, для Харкова та всієї Харківської області це дуже важливий крок.
Передусім це можливість працювати на національному рівні. Ми стаємо частиною великої системи, де можна обмінюватися досвідом із представниками інших регіонів, переймати найкращі практики та швидше розвиватися.
Для команд це також величезна мотивація. Одне діло — стати чемпіоном Харкова. Але зовсім інше — отримати можливість представляти своє місто на Чемпіонаті України та зіграти проти найсильніших команд інших регіонів.
Футболісти вже зараз цікавляться, як проходитиме фінальний етап, які команди братимуть участь, які міста будуть представлені. Наскільки я розумію, цей сезон є пілотним, тому ще триває формування загальної структури чемпіонату. Але сам факт того, що така система вже працює, дуже мотивує команди розвиватися.
Цього сезону саме через харківський турнір відбувся перший відбірковий етап до Чемпіонату України, завдяки якому до національних змагань долучилися ще вісім команд. Наскільки це був важливий момент для вас особисто?
— Для нас це була справді знакова подія.
Ми показали, що навіть у нинішніх умовах Харків може не лише проводити якісний аматорський чемпіонат, а й стати першим регіоном, який отримав статус офіційного відбіркового турніру до Чемпіонату України.
Для нас це велика відповідальність і водночас велика гордість. Це означає, що нашу роботу помітили, оцінили й довірили нам зробити перший крок у розвитку цього формату на всеукраїнському рівні.
Чи змінився рівень команд за ці два турніри? Якщо порівняти перший сезон із сьогоднішнім, у чому футболісти додали найбільше — у майстерності, дисципліні чи ставленні до самих змагань?
— Безумовно, рівень команд помітно зріс. Сьогодні у нашому чемпіонаті виступають 20 команд, і десять із них беруть участь у відбірковому етапі Чемпіонату України.
Завдяки цьому значно посилилася конкуренція. Команди розуміють, що тепер борються не лише за перемогу в Харкові, а й за можливість представляти регіон на всеукраїнському рівні. Саме тому вони активно підсилюють свої склади, запрошують сильніших футболістів і більш відповідально підходять до кожного матчу.
Це відчувається і на полі, і в ставленні до самого чемпіонату. Команди стали більш дисциплінованими, серйозніше готуються до ігор і розуміють, що кожен матч має велике значення.
Футбол 8×8 сьогодні набирає дедалі більшої популярності. На вашу думку, чому саме цей формат настільки швидко знаходить своїх прихильників? У чому його головна перевага для гравців та вболівальників?
— Я вважаю, що 8×8 — це дуже вдале поєднання великого футболу та футзалу.
З одного боку, тут зберігається динаміка і швидкість гри, а з іншого — більше простору, більше тактики й більше можливостей проявити себе.
Сьогодні дуже складно зібрати команду для футболу 11×11. Особливо в умовах війни. А формат 8×8 значно доступніший. Команду легше сформувати, легше знайти поле відповідного розміру, простіше організувати самі змагання.
Крім того, цей формат можна проводити практично цілий рік. Ми граємо і взимку, і влітку, незалежно від пори року. Саме тому популярність 8×8 постійно зростає. Я це бачу навіть за кількістю команд, які хочуть долучитися до нашого чемпіонату.
Особливе місце в турнірі займає команда ветеранів «Незламні». Наскільки важливо було, щоб вони стали повноцінними учасниками змагань, а не просто почесними гостями? Яке значення, на вашу думку, має футбол для ветеранів після повернення до цивільного життя?
— Для мене це одна з найважливіших історій.
Команда «Незламні» об’єднує ветеранів та учасників бойових дій, які живуть у Харкові або проходять службу на Харківському напрямку. Ми проводимо для них безкоштовні тренування й уже понад два роки представляємо Харків на всеукраїнських ветеранських змаганнях, які організовуються спільно з Міністерством у справах ветеранів.
Сьогодні через команду пройшло вже понад 60 ветеранів. Через службу склад постійно змінюється: хтось повертається на фронт, хтось демобілізується, хтось лише приєднується. Але найважливіше, що всі вони знають — тут на них чекають.
Саме тому цього сезону ми заявили «Незламних» до Другої ліги. Тренування — це добре, але офіційні матчі — це зовсім інша відповідальність, інші емоції та зовсім інший рівень мотивації.
Поки що ми не ставимо перед собою завдання боротися за чемпіонство чи вихід до Прем’єр-ліги. Сьогодні головне — фізична та психологічна реабілітація ветеранів через спорт.
Футбол допомагає людям повернутися до активного життя, відчути себе частиною команди, знову переживати спортивні емоції.
У перспективі, коли сформується стабільний склад, ми, звичайно, будемо ставити перед собою найвищі спортивні цілі. Хотілося б, щоб команда грала не лише у Другій лізі, а й поступово дійшла до Першої та Прем’єр-ліги. Якщо ж ветеранів стане ще більше, то будемо створювати другу і навіть третю команду, щоб кожен мав можливість виступати на своєму рівні.
Для хлопців дуже важливо, що тут усе по-справжньому: офіційні матчі, арбітри, статистика, відеоогляди. Їх підтримують сім’ї, друзі, вони відчувають себе повноцінними спортсменами. Це дуже позитивно впливає і на фізичний, і на моральний стан.
Чи був під час цього турніру момент, коли ви зрозуміли: «Усе це було недаремно»? Можливо, це була якась конкретна гра, слова ветеранів чи реакція вболівальників?
— Насправді я зрозумів це ще з перших днів.
Моє бачення футболу дуже просте: це має бути чесна гра за правилами. Без підкупів, без будь-яких маніпуляцій, без спроб обійти регламент.
Саме тому від самого початку для всіх були однакові правила. Кожен футболіст має пройти медичний огляд і надати необхідні документи. Якщо гравцеві ще немає 18 років — потрібен нотаріально завірений дозвіл від батьків. Ми працюємо відповідально, адже насамперед це безпека людей.
Але найбільше підтвердження того, що ми рухаємося правильним шляхом, — це атмосфера.
Сьогодні на матчі приходять уболівальники. У деяких команд уже є свої активні фанати, які підтримують колективи протягом усього чемпіонату, приходять із кричалками, створюють справжню футбольну атмосферу.
Для Харкова це дуже важливо. Свого часу я не пропускав жодного матчу «Металіста», а зараз великий футбол у місті не проводиться. І коли бачиш, як молодь збирається на трибунах, підтримує свої команди, коли відчуваєш цю атмосферу — розумієш, що все це недаремно. Саме такі моменти повертають Харкову футбольне життя.
Харків сьогодні живе і працює в надзвичайно складних умовах. Наскільки важливо навіть зараз проводити спортивні турніри? Чи можна сказати, що футбол сьогодні став не лише спортом, а й способом підтримати людей, дати їм можливість хоча б на кілька годин відволіктися від війни?
— Безумовно. Для мене це дуже особиста історія.
Я сам ветеран бойових дій і добре знаю, наскільки важливо після демобілізації знайти те, що допоможе повернутися до звичного життя. Для мене таким інструментом став саме спорт.
Коли ти тренуєшся, спілкуєшся з друзями, побратимами, молоддю, виходиш на футбольне поле, ти хоча б на кілька годин відволікаєшся від війни. Спорт дозволяє переключитися від постійних тривог, обстрілів і важких спогадів.
У Харкові люди вже навчилися жити в цих умовах. Буває, що вибухи чути за кілометр-два від поля, але футбол триває. Якщо виникає реальна небезпека — матч одразу зупиняємо. Але загалом спорт сьогодні став тим місцем, де люди можуть хоча б ненадовго повернутися до нормального життя.
Які амбіції ви ставите перед собою після цього турніру? Чи бачите Харків одним із центрів розвитку футболу 8×8 в Україні? Над чим уже працюєте зараз?
— Так, я дійсно бачу Харків одним із центрів розвитку футболу 8×8.
Чесно кажучи, я дивлюся на багато інших турнірів у Харкові й бачу, що для когось це насамперед бізнес. Для мене ж усе зовсім інакше. Я займаюся цим не заради заробітку, а заради розвитку футболу.
Футбол — це емоції. І кожна команда повинна отримувати задоволення не лише від самої гри, а й від організації турніру, нагородження, відеооглядів, статистики, визначення найкращих гравців.
Дуже вдячний Українській асоціації мініфутболу за довіру. Те, що саме ми першими долучилися до цієї системи, стало великою мотивацією і для мене, і для всіх команд.
Найприємніше — отримувати повідомлення від представників інших команд, керівників клубів, футболістів. Люди знаходять мій номер телефону й пишуть слова подяки. Кажуть, що такого рівня організації, таких нагород, такого підходу до проведення турніру в Харкові ще не було.
Саме це мотивує працювати ще більше, впроваджувати нові ідеї й робити все можливе, щоб команди із задоволенням брали участь у наших змаганнях.
Зараз ми також працюємо над посиленням суддівського корпусу. До нас уже долучилися арбітри, які працюють на матчах обласного рівня. Крім того, ми ведемо перемовини з арбітром міжнародної категорії FIFA Денисом Куцим. Він високо оцінив рівень нашого турніру і висловив готовність допомагати в його розвитку.
Зараз є певні організаційні питання, які ще потрібно вирішити, але я сподіваюся, що вони будуть врегульовані. Адже це насамперед історія про розвиток українського футболу.
Ви стали першими, хто приєднався до Української асоціації мініфутболу. Якби зараз вас слухали організатори турнірів з інших областей, що б ви їм сказали? Чому, на вашу думку, варто ставати частиною єдиної системи українського мініфутболу?
— Я б порадив усім долучатися.
Це зовсім інший рівень. Це можливість розвиватися разом із представниками інших регіонів, переймати найкращий досвід, знайомитися, спілкуватися й впроваджувати нові ідеї у своїх чемпіонатах.
У кожного організатора є свої цікаві рішення, свої напрацювання. І дуже важливо, щоб усі ці якісні практики ставали доступними для всієї футбольної спільноти.
Я багато їжджу Україною, бачу різний рівень організації турнірів. І, звичайно, хочеться, щоб український аматорський футбол розвивався однаково якісно в кожному регіоні.
Саме тому єдина система — це правильний шлях. Вона дає можливість усім ставати сильнішими разом.
Якби вам потрібно було описати цей турнір лише трьома словами — якими б вони були? І що ви хотіли б сказати всім командам, уболівальникам та людям, які підтримують розвиток футболу 8×8 в Україні?
— Якщо говорити про три слова, то я б обрав чесність, розвиток і емоції.
Саме на цих принципах ми будуємо наш чемпіонат.
Насамперед хочу побажати всім командам чесної гри. Це найважливіше. Футбол має залишатися футболом — із повагою до суперника, до арбітрів і до самих правил гри.
Звичайно, під час матчів бувають емоції. Іноді вони зашкалюють, іноді виникають конфлікти. Але дуже важливо, щоб це ніколи не переходило межу.
Я завжди кажу: якщо хтось хоче з’ясувати стосунки силою, то для цього існує боксерський ринг. Футбольне поле — це місце для гри, а не для бійок.
Кожен матч обов’язково завершується: хтось перемагає, хтось програє, іноді команди ділять очки. Але після фінального свистка всі повинні залишатися людьми.
Хотілося б, щоб наш футбол був видовищним, чесним і проходив без сутичок. Бо дуже часто після емоційних моментів футболісти потім підходять один до одного, вибачаються й кажуть: «Це були лише емоції». Тому краще не доводити до таких ситуацій взагалі.
Я щиро хочу, щоб кожен приїжджав на матчі із задоволенням, отримував позитивні емоції від гри, організації, атмосфери та підтримки вболівальників. Саме заради цього ми й працюємо, – зазначив Володимир Лях.
Харківська футбольна регіональна ліга стала не лише першим регіональним партнером Української асоціації мініфутболу, а й прикладом того, що навіть у прифронтовому місті можна будувати сучасний, відкритий та якісний футбольний продукт.
Попри постійні повітряні тривоги, нестачу фінансування та всі виклики воєнного часу, турнір продовжує розвиватися: збільшується кількість команд, впроваджуються сучасні стандарти організації, працює система VAR, створюються відеоогляди, а ветерани отримують можливість повернутися до активного життя через спорт.
І, мабуть, головна думка, яка проходить крізь усе інтерв’ю з Володимиром Ляхом, звучить дуже просто: футбол — це не лише про результат. Це про чесність, розвиток, спільноту та емоції, які сьогодні особливо потрібні українцям.
